Історія чаю, його відкриття та вживання

Сьогодні популярність чаю дуже велика, його п’ють не лише в Азії, а й у Європі, США та інших країнах. Більшість споживає звичайний чай: зелений, чорний, іноді червоний, але є й гурмани, які віддають перевагу рідкісним сортам із насиченим особливим смаком. Батьківщиною чайного напою багато хто вважає Китай, проте археологи, розкопуючи історичні шари, виявили плантації не лише в цій країні, а й в Індії, Шрі-Ланці, Тибеті, Гімалаях та інших місцях, тому версія китайського походження сучасного тренду постійно піддається сумніву.

Однак незаперечно, що саме китайці першими почали культивувати чайні кущі. У II столітті до н.е. був створений ієрогліф, який зображав людину, що стоїть між двома чайними рослинами. Проте в ті часи чай не використовували як напій для щоденного вживання. Він слугував своєрідним лікарським засобом, що застосовувався при отруєннях і зневодненні.

Згодом, з настанням нової ери, чай почали виробляти для продажу, причому в Китаї цей напій міг дозволити собі кожен. Саме тоді з’явилися перші плантації, які виробляли листя у великих обсягах, що дозволило експортувати чай в інші країни.

Легенди про появу чаю

Згідно з легендами, появі і вживанню чайного напою сприяли одна або кілька осіб, які відкрили для себе властивості чайного листя. Оскільки ці перекази дуже давні, ніхто не знає, який з них є правдивим:

• Один із китайських імператорів на ім’я Ян Ді був не лише правителем, а й лікарем, і постійно поповнював свої запаси лікувальних трав. Одного разу в дорозі він дуже втомився і ліг відпочити під чайним кущем. Розглядаючи листя рослини, він розтер і пожував його, після чого ніби воскрес і бадьоро пішов далі. Відтоді він постійно вживав чай для збереження бадьорості та здоров’я.
• Інша легенда пов’язана з ім’ям давньоїшнього імператора Шень Нуна, у киплячий казан якого випадково залетіли чайні листки, внаслідок чого вийшов надзвичайно смачний напій. Імператор сам його пив і пригощав ним підданих. Так зародилася чайна церемонія як привітання почесних гостей.
• За ще однією легендою, чай відкрили пастухи, які пасли отару серед заростей чайних кущів. Вони дивувалися, що тварини охоче їдять листя і весь день залишаються бадьорими. Спробувавши рослину самі, пастухи помітили, що у них піднявся настрій і життєвий тонус. Вони вигадали заварювати листя у киплячій воді і пити свіжозаварений напій, що підтримує здоров’я та сили.
• Існує також легенда про глибоко віруючу монаху, який постійно молився, щоб догодити богу. Але сили не безмежні, і монах періодично засинав, через що був дуже незадоволений собою і просив вибачення у божества. Він звинувачував свої повіки, які, закриваючись, сприяли сну, і вирішив їх відрізати. Там, де вони впали на землю, виросли чайні кущі, з листя яких монах готував напій, що дарує сили і не дозволяє засинати.

Звичайно, жодне з цих переказів навряд чи є істинним, адже все це сталося дуже давно. Але важливий сам факт, що хтось вперше спробував заварити чай, який потім широко поширився світом.

Як чай з’явився в Японії

У цю країну його привіз буддійський монах, який побував у Китаї, причому насіння та паростки він привіз таємно. Вирощений ним чай став важливим тонізуючим напоєм серед монашества, а потім здобув широку популярність серед світського населення: спочатку в імператорському палаці, а потім і серед простих людей. В Японії також існує своя чайна церемонія. Вона має на меті розслабитися, створити затишну атмосферу, тоді як китайська переважно зосереджена на насолоді смаком напою.

Чай сьогодні

Сьогодні чай п’є весь цивілізований світ. Його постачають 10 лідерів чайного ринку:

• Аргентина, що виробляє чай мате з падуба.
• Іран, який щорічно постачає близько 84 тонн чаю по всьому світу.
• Японія, що виробляє 89 тонн щороку, більшість продукції (на жаль) залишається всередині країни; на експорт іде лише 2%.
• В’єтнам постачає 60% чорного низькоякісного чаю, 35% зеленого та 5% делікатесного напою.
• Індонезія виробляє 158 тонн щороку, з яких 150 тонн експортує. Переважно це чорні сорти з невеликою часткою зеленого.
• Туреччина експортує щорічно 177 тонн чорного чаю, який за смаком суттєво відрізняється від цейлонського та китайського.
• Шрі-Ланка вирощує чорний, зелений і білий чаї, постачаючи світу майже 300 тонн на рік.
• Кенія пропонує чаї, вирощені на дрібних плантаціях, де господарі постійно експериментують. Завдяки цьому кенійський чай має унікальні смаки і властивості. Вони постачають понад 300 тонн щорічно.
• Індія виробляє до 900 тонн чаю, але на експорт іде лише 30%.
• Китай є найбільшим виробником чаю — близько 2 млн тонн щорічно, серед чаїв представлені зелений, улуни, пуери, жовтий та жасминовий напої.

Чайні плантації зустрічаються і в Європі. Наприклад, Краснодарський край у Росії та Грузія теж є постачальниками чайного листя. Ці сорти мало відомі за кордоном, але місцеві жителі добре знають їхні смаки.